Якщо ви хоч раз бували в славному місті на березі Чорного моря, то знаєте, що це надзвичайно красиве місце.Одеса манить не лише морем та пляжами, а й визначними пам'ятками, незвичайними вуличками, особливим норовом місцевих жителів.Тут навіть повітря просочене чимось особливим.Вдихаючи його, заряджаєшся енергією, хочеш бігти кудись стрімголов.Так діє Одеса не лише на місцевих, а й на приїжджих.
Чи думали ви про те, чому в місті так багато вулиць з незвичайними назвами? Чому вони набули саме таких імен? Наприклад, провулок Лютеранський, вулиці Єврейська, Болгарська, Грецька, Мала Арнаутська та інші. Такі назви з'явилися через те, що в місті здавна селилися люди різних національностей. Вони були тут ще з часів заснування міста. Одеса – багатонаціональний мегаполіс. І сьогодні із цим не можна посперечатися. В одній із шкіл міста навчаються діти ста різних національностей. Чи це не показник того, що Одеса – особливе місто?
Центральна вулиця Південної Перлини – Дерибасівська. Всім зрозуміло, що названо її на честь де Рібаса, який доклав чимало зусиль для того, щоб місто почало розвиватися. Саме він відкрив центральну вулицю. Не всі знають, що раніше вона називалася Гімназькою (зараз є вулиця Гімназійна). Вона була названа на честь комерційної гімназії Вольсея. З таким ім'ям вулиця проіснувала близько семи років.З 1811 року набула назву Дерибасівська, як іменується й нині.
Потьомкінські сходи – одна з найвідоміших пам'яток міста. Кожен місцевий житель знає, де знаходяться ці сходи, куди ведуть, що з'єднує. Але тільки одиниці мешканців міста можуть розповісти про те, що названі сходи не на честь Потьомкіна. Високі сходи спорудили за наказом князя Михайла Воронцова. Деякий час сходи не мали певної назви.Незабаром жителі самі назвали її Потьомкінською (після виходу фільму «Броненосець Потьомкін»), якою вона залишається і до сьогодні.
Чи знаєте ви про те, що центральну вулицю Одеси вимощено каменем, який привезли з Неаполя? Коли в місті тільки-но починалося будівництво доріг, виникли проблеми з відсутністю каменю. Місцевий черепашник не був придатний для благоустрою міста, тому що надто кришився і став непридатним. Інженер Деволан вирішив мостити вулиці гранітом та вулканічною лавою. Камінь привозили з Неаполя як баласт для порожніх кораблів. Як з'ясувалося, рішення було більш ніж розумним. Привезені в ті часи камені й нині є основою кількох вулиць Одеси.
Одна з легенд про Одесу розповідає про те, як одна людина вирішила вночі розпалити багаття на вулиці та увійшла до історії. Через яскравий вогонь, корабель, що наближається, взяв неправильний курс. Сталася аварія корабля. З того часу в морі стоїть маяк. Він зустрічає та проводжає кораблі. Відомо, що за всю історію Одеси було споруджено кілька маяків у різних районах міста. Кожен із них мав свою назву. А на сьогоднішній день у парі з Воронцовським працює Створений одеський маяк. Розташовується він у вежі будинку №5 на Преображенській.
Одеса – місто, яке зберігає мільйони загадок. Розгадати їх всі не під силу звичайній людині. Сподіватимемося, що Одеса назавжди залишиться тим куточком, у який хочеться повернутися.
Comments